И ОСИФІНСЬКА Ф __________________________:---------------------------------------------------------------------------і----- РАНЦИСКАНСЬКА Ф М ЕТРИ КИ АРХІВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УРСР У ЛЬВОВІ И О С И Ф І Н С Ь К А І (1785—1788) ФРАНЦИСКАНСЬКА (1819—1820) М Е Т Р И К И ПЕРШІ ПОЗЕМЕЛЬНІ КАДАСТРИ ГАЛИЧИНИ ПОКАЖЧИК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ КИЇВ—1965 9(С2)1 Покажчик включає назви всіх населених пунктів, про які йде Й75 мова в поземельних кадастрах Галичини, що відносяться до кінця XVIII — першої половини XIX ст. Матеріали метрик — цінне джерело для вивчення аграрних відносин у Галичині. Вони дають можливість прослідкувати стан землеволодіння в період розкладу феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталізму в Галичині. Розрахований на істориків, економістів, мовознавців та ін. ч Відповідальний редактор Я. Захарчишина Склали Я. Пироженко, В. Сіверська ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА КНИЖКОВА ДРУКАРНЯ ПЕРЕДМОВА Перші поземельні кадастри 1 Галичини, відомі в історичній літературі під назвою Иосифінської (1785—1788 рр.) і Францисканської (1819—1820 рр.)2 метрик, є невичерпним джерелом для вивчення історії розвитку продук­ тивних сил у сільському господарстві й промисловості, суспільно-еконо­ мічних відносин і культури на західноукраїнських землях в період розкладу фільварково-панщинної системи і зародження капіталізму. Порівняно з іншими статистичними джерелами феодальної Речі Посполитої — люстраціями, інвентарями, поборовими реєстрами та ін., в яких, хоч і фіксуються певні дані виробничо-господарського характеру, але основна увага приділяється не стільки самому господарству, скільки його прибутковості3, метрики, крім докладних даних про земельні ресур­ си маєтків і громад, детально аналізують стан і використання сільсько­ господарських угідь. Люстрації охоплювали лйше певну групу феодальних володінь — так званих королівщин, а інвентарі складались на окремі маєтки і ключі лише спорадично, тому дослідники, які ними користувались і ко­ ристуються для вивчення історії суспільно-економічних відносин на за­ хідноукраїнських землях, змушені спиратись на дані документів, складені у різний час і за різними принципами. Це значно ускладнює процес до­ слідження, а іноді призводить до серйозних статистичних помилок у висновках, зроблених на підставі таких однобічних і уривчастих джерел4. На відміну від них поземельні кадастри містять дані, зібрані за єдиним принципом, в один час і охоплюють всі без винятку продуктив­ ні землі досліджуваної території. Треба відмітити, що в наукових дослідженнях матеріали перших поземельних кадастрів використовуються мало. Однією з причин недо­ статнього використання їх в різних галузях науки є відсутність науково- 1 Кадастром (katastrum — від латинського capitastrum) називається облік і економічна оцінка нерухомого майна. Поземельним кадастром називається перепис і економічна оцінка земельних угідь. 2 Назви походять від імен австрійських імператорів ^Иосифа II (1780—1790 рр.) і Франца І (1804—1835 рр.), під час панування яких були складені кадастри. 3 «Основні зусилля люстраторів концентрувались не на всебічному зображенні поміщицького і селянського господарства, а лише на встанов­ ленні розміру доходів». (A. Podraża і Е. Rostworowski. Charakte­ rystyka źródeł. Studia z dziejów wsi Małopolskiej w drugiej połowie XVIII wieku. Pod red. C. Bobińskiej. «Książką i Wiedza», 1957, str. 42). 4 J. Rutowski. Studia nad położeniem włościan w Polsce w 18 w. — «Ekonomista», 1914,str. 103, 106; R. Rozdolski. Stosunki pod- dańcze w dawnej Galicji. T. II. Warszawa, 1962, str. 295—296: 5 довідкового посібника, який би інформував широкі кола дослідників про склад і зміст документальних матеріалів метрик. Необхідність такого по­ сібника стала особливо відчутною останнім часом. Щоб полегшити науковцям і краєзнавцям використання цього різно- стороннього джерела, Центральний державний історичний архів УРСР у Львові, в якому зберігаються документи перших поземельних кадастрів Галичини, підготував до друку алфавітний покажчик міст і сіл та інших поселень, про які є дані ві цих джерелах. У перші роки свого панування в Галичині австрійська монархія провела ряд адміністративних, фінансових та аграрних реформ, спря­ мованих на максимальну експлуатацію загарбаних західноукраїнських земель. Податкові та військові міркування штовхали австрійські власті на проведення в Галичині цілого ряду заходів, спрямованих на одержання статистичних даних про економічний стан шляхетського та селянського господарства, кількість населення та наявні можливі потенціальні їх доходи. Протягом 1772—1774 рр. в Галичині проведено перші переписи насе­ лення — так звані військові конскрипції краю. На початку існування Галичини як провінції австрійської монархії створюються й інші статистичні документи — так звані податкові фасії. Історія їх виникнення тісно пов’язана з запровадженням у Галичині за­ гального поземельного податку. Австрійський уряд вирішив тимчасово роз­ класти податки в Галичині на запропоновані губернатором Пергеном, ві­ домі уже в інших австрійських провінціях, фасії5, тобто зізнання самих оподаткованих про одержувані ними доходи. Перша спроба виготовити податкові фасії була зроблена за розпо­ рядженням від 16 квітня 1772 р. про створення інвентарів всіх королів­ ських маєтків6. Проте ця спроба не вдалась, оскільки державці королів­ ських маєтків або зовсім не виконали розпорядження, або надіслали такі фасії, що були непридатними для оподаткування. Друге розпорядження про виготовлення фасій було видане 22 груд­ ня 1772 р.7 Шляхта його теж не виконала. Одні власники подали у фа- сіях фальшиві дані про розмір доходів з маєтків, інші ж взагалі не скла­ ли фасій, незважаючи на неодноразові накази і погрози властей8. Наступним великим заходом для одержання податкових фасій від світських і духовних землевласників був патент від 25 лютого 1774 р. На цей раз кожна домінія повинна була обчислити розмір загальної суми всіх доходів* від своїх маєтків, а також розмір видатків на ведення госпо­ 5 Від латинського fateor, fassus sum — зізнавати. 6 Continuatio edictorum et mandatorum universalium in Regnis Ga- liciae et Lodomeriae за 1772 p., стор. 6—7. (Далі подається в скорочен ні — Edicta et mandata). 7 Edicta et mandata за 1772 p., стор. 24—27. 8 Edicta et mandata за 1773 p., стор. 58; E. BarwińskiiM. Wą- sowicz. Reformy Józefa II i jego następców i ich pozostałości archiwal­ ne. — Ziemia Czerwieńska, 1935, rocz. I, z. II, Lwów, str. 268. 6 дарства та кількість продуктів, що їх вона здає, як військові поставки, і подати з цього фасії до окружних урядів9. Ці фасі! мали послужити підставою для домінікального податку, який повинні були сплачувати шляхта, духовенство та міста, що» володіли селами і підданими. Через рік, патентом від 18 квітня 1775 р., в Галичині був запрова­ джений так званий рустикальний податок з усіх селян і міщан, що кори­ стувалися рустикальними, тобто підданчими землями, доходи з яких не вказувались у панських фасіях 10. Уряд дивився на запроваджувані домінікальний і рустикальний по­ датки, як на такі, що мали збиратись лише тимчасово, до проведення загальної урбаріальної реформи. Домінікальний і рустикальний податки з невеликою перервою стягувалися в 1789—1820 рр. п. До прямих податків відносився квартирний податок, запроваджений в кінці 1775 р. для Львова, а через кілька місяців патентом від 13 лю­ того 1776 р. поширений на всю Галичину12. Поряд з постійними широко практикувалися різні екстраординарні податки і повинності13. Перший загальний земельний перепис у Галичині було розпочато на підставі патенту Иосифа II від 23 лютого 1784 р.14 Перепис зали­ шився незакінченим, оскільки в країні не було потрібної кількості земле­ мірів 15. Початок створенню Иосифінського кадастру поклав патент від 12 квітня 1785 р.16 До нього додано було «Інструкцію для земельних властей, мандатаріїв або їх заступників і урядників, а також для гро­ мад про те, що вони мають робити при наступному переписі, обмірі і фасіюванні або зізнанні грунтів». Перепис й оцінка земель покладалась на місцеві комісії в складі громадського війта, присяжних та обраних громадою 6 представників — «мужів довір’я». В тих місцевостях, де не було війта і присяжних, вони повинні були бути обрані більшістю голосів громади. Сусідні громади об’єднувались в одну кадастральну громаду. Проте це об’єднання не озна­ чало їх юридичного злиття. Місцеву комісію мав очолювати двірський урядник, якого домінія мусила виділити для цього спеціально. Догляд за роботою цих комісій належав створюваним при кожному циркулі урба- ріальним підкомісіям (ІМегкоттівзіопеп) в складі циркулярного коміса- 9 Edicta et mandata за 1774 р., стор. 57—61. R. Rozdolski. Sto­ sunki poddańcze w dawnej Galicji. Т. 1. Warszawa, 1961, str. 31. 10 Edicta et mandata за 1775 р., стор. 34—36. 11 W. Tokarz. Galicja w początkach ery Józefińskiej w świetle an­ kiety urzędowej z roku 1783. Kraków, 1909. 12 Edicta et mandata за 1776 р., стор. 14—17; W. Tokarz. Назв. праця, стор. 173—176. 13 І. JR у chi і ko w a. Realizacja społeczno-gospodarczych reform Terezjańsko-Józefińskich w Galicji. — Rocz. dziejów społ. i gospod., 1957, Т. XIX, str. 91—129. 14 Edicta et mandata за 1774 p. 15 W. Styś. Metryki gruntowe Józefińskie jako źródła do historji gospodarczej Galicji. — Rocz. dziejów społ. i gospod., 1932, 1933, Т. II. 16 Edicta et mandata за 1785 р., стор. 46. 7 pa, екОнома й інженера. Контроль над обміром земель належав Генераль­ ній урбаріальній комісії (Oberkommissionen) кожної провінції. Перед тим, як приступити до перепису земель, місцеві комісії мали описати межі території своєї громади. Щоб полегшити проведення пере­ пису, землю кожної громади поділили на головні поля або ниви. Резуль­ тати опису землі записувались до спеціальних друкованих формулярів, куплених домінією. Про їх виготовлення мусила подбати Генеральна ко­ місія кожної провінції. Не вимірювалися тільки скелі, недоступні гори, громадські і польові шляхи та дороги. В протоколі обміру про них лише згадували. Оскільки ряд провінцій користувався своїми мірами площі (стая, чверть, маца, плуг тощо), дозволялось подавати обмір площі земельних ділянок за цими мірами поряд з записом обміру площі, поданому в авст­ рійських моргах (1 австр. морг = 1600 кв. сажнів). Обміри і оцінка земель мали провадитись на місці в присутності членів комісії: війта, присяжних і трьох представників від громади, а також власника ділянки або його уповноваженого. Запис до протоколу перепису мав починатися з земель тієї ниви, на якій розміщувалося саме населення і яка повинна була мати назву «Площі поселення» (Ortsplatz, Plac miejscowy). Тут називався власник ділянки і конскрипційний номер кожного дому. Площа під будівлею не вимірювалась, вимірювалися лише городи, розташовані біля хат. Якщо громада складалася з кількох насе­ лених пунктів, нива «Площа поселення» в протоколі повторювалась стіль­ ки разів, скільки поселень входило до громади. Відокремлені від насе­ леного пункту будівлі записувалися разом з грунтами тієї ниви, на якій вони знаходились. У ниву «Площа поселення» вони hö заносились. Землі вимірювались у тому порядку, в якому булц розміщені, незва­ жаючи на приналежність ділянки і рід угідь. ДовжинаІ і ширина виміря­ них земель в сажнях записувалася проти кожної ділянки землі, а площа в моргах — проти кожного виду угіддя. Війт і присяжні виміряли тільки ділянки землі, що розбивалися на квадрати; землі складної конфігурації виміряв інженер з підкомісії. Під час перепису земель громади обмірювалися й бралися на облік і ті землі, власники яких жили в інших населених пунктах. Комісію зобо­ в’язали повідомляти власників прб день опису їх земель. У процесі обміру землю класифікували за угіддями і визначали її прибутковість. Інструкція вказувала на такі сільськогосподарські угіддя, що підля­ гали обміру й оцінці: 1) орні землі (Aeker, 'Role), 2) перелоги і пари <Trischaecker und Rattaecker, 3) стави (Teuche), 4) луки (Wiesen), 5) го­ роди (Gärten), 6) пасовиська і альпійські луки (Hutweiden und Alpen), 7) чагарники (Gestrippe, chrusty, krzaki, 8) винниці (Wiengärten, 9) ліси (Waldungen). Забігаючи наперед, відмітимо, що поземельний кадастр Галичини по­ дає всі види угідь за винятком винниць, які в Галичині не зустрічаються. Прибутковість кожної категорії земельних угідь визначалась на під­ ставі фасій або зізнань, які складали власники землі. Фасія з орних зе­ 8 мель мала зважати на доходи від чотирьох головних культур: пшениці, жита, ячменю і вівса. Якщо засівалась інша культура, наприклад, гречка або просо, то в протоколі прибуток подавався в одній із згаданих куль­ тур. Розмір його визначали шляхом прирівняння грунту, на якому висі­ вались інші культури, до грунту, за якістю і розміщенням подібного до того, на якому висівались головні культури. Фасія подавалась так: влас­ ник грунту вказував норму висіву на один морг в корцях та врожай в «самах». Перемножуючи норму висіву на «сами», комісії одержували роз­ мір прибутку з даної ділянки. Домінії, парохи та інші земельні власники, які мали свої господар­ ські рахунки, мусили подати реєстри висівів і обмолотів за 9 років (1774— 1782). На підставі них обчислювалась прибутковість земель за один рік. До орних земель прирівнювались і стави, які можна було осушити й засіяти. Прибуток з лук подавався в залежності від зібраного з них сіна й отави. До лук прирівнювались кращі городи. Гірші городи оцінювались як пасовиська. До пасовиськ прирівнювались і ^чагарники. Альпійські луки (в Галичині — полонини) оцінювались за кількістю накошеного з них сіна, або, якщо вони здавались за чинш, у відповідності до кількості сіна, яке можна було придбати за одержаний чинш. Ліси таксувались у відповідності до щорічного приросту твердих і м’яких порід дерев в сажнях. При оцінці лісів також вимагалась подача 9-річних зведень. Високогірні ліси, які не могли експлуатуватись, прирів­ нювались до чагарників, хоч і записувались у рубриці «ліс». Після проведення класифікації і оцінки земельних угідь домінії або їх урядники мали повідомити про середні місцеві ціни на збіжжя, сіно і дерево. Передбачаючи можливість заниження прибутків власниками, патент зобов’язував комісії всебічно перевіряти фасії. Якщо зустрічалися перелоги, комісія мусила вивчити причини їх ви­ никнення, бо вважалось, що перелоги є результатом того, як ведеться господарство, а не особливістю грунту. Прибутки з цих земель встановлювались аналогічно до прибутків з оброблюваних земель. Остаточно оформлені протоколи земельного обміру мали зберігатись у війта або місцевого пароха, де з ними міг ознайоми­ тися кожний, хто хотів перевірити подані про нього записи. Щоб заохотити домінії складати правдиві зізнання, патент прощав тих, які і цього разу у фасіях подали за попередні роки фальшиві дані про кількість землі. Патент погрожував втратити права на ці землі, як на такі, що нікому не належать. Ці землі патент обіцяв передати у влас­ ність тому, хто донесе про них урядові. Якби донощик захотів залиши­ тися невідомим, то приховані * під час обміру землі продались би, а йому виплатились виручені гроші. Патент загрожував покарати і тих, хто замовчував справжні при­ бутки з своїх земель. Ні патент від 12 квітня 1785 р., ні додана до нього «Інформація» не вичерпували всіх аспектів практичного здійснення земельного перепису, 9